Девід Арчер – керівник Центру досліджень центральних банків Банку міжнародних розрахунків, секретар Групи управління центральними банками та групи керівників, які проводять постійні зустрічі в Базелі для обговорення питань щодо організації діяльності та управління центральними банками.

Пан Арчер працює в Банку міжнародних розрахунків уже 12 років.

До цього обіймав посаду заступника голови Резервного банку Нової Зеландії. Протягом останніх п’яти років роботи у Резервному банку відповідав за такі напрямки роботи, як аналіз грошово-кредитної політики та надання консультацій, прогнозування та дослідження. Працюючи у Резервному банку, пан Арчер також здійснював контроль за операціями на фінансовому ринку, включаючи операції з управління міжнародними резервами. Він був членом Комітету при Голові банку (вищий виконавчий комітет), Комітетів з питань грошово-кредитної політики, нагляду за фінансової системою та управління ризиками.

За час роботи пана Арчера у Резервному банку основні пріоритети, управління, організаційна структура та система управління цього банку зазнали докорінних змін. Зокрема, прийнято інноваційні законодавчі норми та змінено операційну структуру.

У кінці 1980-х років пана Арчера рекомендовано на роботу до Міжнародного валютного фонду на посаду економіста Європейського департаменту.

Рок Арментер – віце-президент та економіст Федерального резервного банку Філадельфії, очолює секцію монетарної політики та макроекономіки.

Рок Арментер народився у Барселоні в 1976 році. Після здобуття ступеня бакалавра мистецтв та магістра у галузі економіки в Університеті Помпеу Фабра здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки в Північно-Західному університеті. Пан Арментер розпочав свою професійну кар'єру в 2004 році у Федеральному резервному банку Нью-Йорка, де працював на посаді економіста до 2008 року.

Він також співпрацював із декількома друкованими ЗМІ та радіокомпаніями в Іспанії.

Пан Арментер здобув визнання за свій внесок у розвиток міжнародної торгівлі, державних фінансів та монетарної економіки. У своєму дослідженні, здійсненому на базі Центрального Європейського університету у співпраці з Міклошем Корена, вчений стверджував, що сучасні моделі не зовсім підходять для обробки даних щодо торгівлі, а тому розробив кілька методів для діагностики і вирішення проблем, які виникають під час обробки даних.

Робота пана Арментера у галузі державних фінансів була зосереджена на вивченні теоретичних основ оподаткування капіталу в різних середовищах, а прикладні дослідження присвячені вивченню того, як мобільність у різних штатах США впливає на державні та місцеві податки.

Нещодавно вчений досліджував як грошово-кредитна політика працює в умовах низької інфляції. Рок Арментер довів, що таргетування інфляції не застраховане від ризиків дефляції або низького рівня інфляції. Разом зі своїм колегою Беном Лестером вчений заклав основи для здійснення грошово-кредитної політики за умов, коли баланс центрального банку дуже великий, що, як правило, є наслідком реалізації програм кількісного пом'якшення.

Рок Арментер здійснював наукові дослідження у різних галузях економіки.

Результати його досліджень опубліковано у кількох провідних виданнях з питань економіки, у тому числі таких журналах, як “Американський економічний огляд”, “Огляд економічних досліджень” та “Монетарна економіка”.

Марек Бєлька – Президент Національного банку Польщі, професор економіки.

Одружений, має двох дорослих дітей. Народився у січні 1952 року в місті Лодзі (центральна Польща).

У 1972 році закінчив Університет в Лодзі та здобув ступінь магістра в галузі економіки. Продовжив наукову кар'єру в Інституті економіки в його альма-матер. У 1978 році здобув ступінь доктора філософії, а у 1986 році захистив пост-докторську дисертацію в галузі економіки ("Абілітація"). З 1986 року Марек Бєлька пов’язав наукову діяльність із Інститутом економічних наук Польської академії наук, продовжив наукові дослідження у Колумбійському університеті (1978-79 рр.), Чиказькому університеті (1985-86 рр.), а також Лондонський вищій школі економіки (1990 р.).

У 1994 році йому присвоєно звання професора економіки.

З 1990 по 1996 рік – працював консультантом та радником при Міністерстві фінансів Польщі. Також пан Марек працювати у Міністерстві з питань трансформації власності у Центральному управлінні з питань планування та у Світовому банку. З 1994 по 1996 рік – обіймав посаду заступника Голови Ради соціально-економічної стратегії при Раді Міністрів, а потім – економічного радника Президента Республіки Польща. Професор Бєлька двічі обіймав посаду заступника прем'єр-міністра, міністра фінансів: в уряді Влодзімежа Чимошевича у 1997 році та в уряді Лешека Міллера – з 2001 по 2002 рік.

З травня 2004 року по жовтень 2005 року – прем'єр-міністр Польщі.

Також професор Бєлька обіймав різні вищі керівні посади в міжнародних організаціях. У 2003 році обіймав посаду голови Ради з міжнародної координації щодо Іраку та директора з питань економічної політики в коаліції Тимчасового уряду (2003-2004 рр.), де відповідав за проведення грошової реформи, розвиток нової банківської системи та здійснення нагляду за Іракською економікою. З 2006 по 2008 рік – працював в Організації Об'єднаних Націй на посаді виконавчого секретаря Європейської економічної комісії (ЄЕК ООН) у Женеві. У листопаді 2008 року став директором Європейського департаменту Міжнародного валютного фонду. 10 червня 2010 року кандидатура професора Бєльки затверджена парламентом Республіки Польща на посаду президента Національного банку Польщі та голови Ради з монетарної політики. З листопада 2011 року по жовтень 2015 року пан Бєлька очолював Комітет з розвитку МВФ/Світового банку.

У січні 2011 року – обраний членом Координаційного комітету Європейської Ради з Системних ризиків. З червня 2012 року очолює Координаційний комітет Віденської ініціативи (the Vienna 2.0 Initiative Steering Committee). У травні 2013 року професор Бєлька став членом Групи управління центрального банку Банку міжнародних розрахунків (BIS) у місті Базель.

Професор Бєлька зробив унесок у розвиток сучасної економічної думки, опублікував понад 100 наукових робіт, присвячених у першу чергу теорії грошей та антиінфляційній політиці в країнах, що розвиваються.

Карлос Віана де Карвальо – ад’юнкт-професор економіки в Папському католицькому університеті Ріо-де-Жанейро(PUC-Rio). Здобув ступінь бакалавра (1993) та магістра в галузі економіки (1997) у PUC-Rio, а також ступінь магістра (2005) та ступінь доктора філософії (2008) у галузі економіки в Прінстонському університеті. Опублікував наукові статті в журналах “Макроекономіка”, “Монетарна економіка”, “Фінанси”, “Міжнародна макроекономіка та фінанси”.

Трудова діяльність

1995-1996 рр. – працював головним економістом у компанії з управління активами “Opportunity Asset Management”;

1996-1998 рр. – обіймав посаду директора та був партнером у компанії з управління активами “Radix Asset Management”;

1998-2001 рр. – обіймав посаду головного економіста та співкерівника фонду, що використовує мультистратегічний підхід до управління інвестиційним портфелем цінних паперів з фіксованим доходом у компанії “BBA-Capital/BBA-Capital Icatu”;

серпень 2007 - травень 2011 рр. – обіймав посаду економіста, а пізніше – старшого економіста у Федеральному резервному банку Нью-Йорка;

червень 2011 - листопад 2015 рр. – партнер у компанії “Kyros Investimentos”.

З червня 2015 року обіймає посаду заступника Голови Національного банку України.

У 2014 – 2015 рр. – начальник Управління операцій на відкритому ринку та розміщення державних цінних паперів Національного банку України, а пізніше – директора Департаменту відкритих ринків Національного банку України.

У 2010 – 2014рр. обіймав посаду начальника управління операцій на ринку інструментів з фіксованою дохідністю інвестиційного департаменту Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк".

У 2007 – 2010 рр. працював заступником начальника департаменту інвестиційного бізнесу, а пізніше – начальником служби інвестиційного бізнесу Акціонерного комерційного інноваційного банку "Укрсиббанк".

У 1999 – 2007 рр. працював головним дилером казначейства, а пізніше – начальником казначейства Акціонерного комерційного банку "Банк Австрія Кредитанштальт Україна" (у 2002 р. змінено найменування на Акціонерний комерційний банк "Хюпоферайєнс Банк Україна").

У 1998 – 1999 рр. працював головним фахівцем з валютних та казначейських операцій Акціонерного комерційного банку "БНП-Дрезднер Банк (Україна)".

У 1997 – 1998 рр. обіймав посаду начальника відділу операцій з цінними паперами Інвестиційної компанії з іноземними інвестиціями "Співдружність".

У 1996 – 1997 рр. менеджер відділу по роботі з цінними паперами Всеукраїнського акціонерного банку "Ва-банк".

У 1993 – 1996 рр. працював оператором управління міжнародних розрахунків, а пізніше – економістом відділу операцій на міжбанківському валютному ринку управління банківських операцій Акціонерного банку "INKО".

У 1994 році закінчив Вищу банківську школу Міжнародного центру ринкових відносин та підприємництва – Центру "Ринок" за спеціальністю "Фінанси та кредит" та здобув кваліфікацію економіста, менеджера банківської справи.

У 1993 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю "Композиційні та порошкові матеріали, покриття" та здобув кваліфікацію інженера-металурга.

Доктор наук Марек Дабровський – науковий співробітник-нерезидент дослідницького центру Брейгель у Брюсселі, професор Вищої школи економіки в Москві, співзасновник і науковий співробітник Центру соціально-економічних досліджень (CASE) у Варшаві, член Вченої ради Інституту економічної політики імені Гайдара в Москві.

1991-2011 рр. – голова наглядової ради та Голова Правління Центру соціально-економічних досліджень (CASE). 1999-2009 рр. та 2013-2015 рр. – голова наглядової ради Центру соціально-економічних досліджень (CASE Україна) в Києві. 2014-2015 рр. – науковий співробітник Генеральної дирекції з економічних та фінансових питань у рамках ініціативи з надання грантів, що фінансується Європейською комісією. 1989-1990 рр. – перший заступник міністра фінансів Польщі.

З кінця 1980-х років пан Дабровський надавав консультації з питань політики та політичних досліджень в Азербайджані, Білорусі, Боснії і Герцеговині, Болгарії, Єгипті, Грузії, Іраку, Казахстані, Киргизстані, Македонії, Молдові, Монголії, Чорногорії, Польщі, Румунії, Росії, Саудівський Аравії, Сербії, Сирії, Туркменістані, Україні, Узбекистані та Ємені, а також брав участь у ряді міжнародних науково-дослідних проектів з питань грошово-кредитної і фіскальної політики, економічного зростання та проблем бідності, валютних криз, міжнародної фінансової архітектури, перспективи європейської інтеграції, європейської політики сусідства, торгової політики та політичної економії перехідного періоду.

Пан Дабровський також працював консультантом у рамках проектів, що здійснювалися за підтримки ЄС, Світового банку, МВФ, Програма розвитку ООН, ОЕСР, та американської агенції міжнародного розвитку USAID.

Марек Дабровський автор наукових та політичних досліджень, а також редактор декількох книжкових видань.

Юлія Дем'яник – старший економіст-дослідник департаменту досліджень Федерального Резервного Банку Клівленда, ад’юнкт-професор фінансів Школи менеджменту Уезерхед університету Кейс Вестерн Резерв (Case Western Reserve), член секції фінансів домогосподарств Групи з питань банківської політики та аналізу, що проводить дослідження з питань регуляторної політики та банківської діяльності.

Народилася в Україні. Здобула ступінь магістра в галузі економіки у Національному університеті “Києво-Могилянська академія” та Консорціумі економічної освіти та досліджень, ступінь магістра в галузі фізики в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, а також ступінь доктора філософії в галузі економіки в Х’ю́стонському університеті.

До переходу на роботу у Федеральний резервний банк Клівленда у 2008 році пані Дем'яник працювала економістом департаменту банківського нагляду і регулювання у Федеральному резервному банку Сент-Луїса.

Також Юлія Дем'яник викладала в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі та Х’ю́стонському університеті.

Пані Дем'яник надає консультації з питань розробки фінансової політики, спеціалізується на дослідженнях фінансів домогосподарств, ринків іпотечного кредитування, фінансового посередництва та банківського регулювання.

З 19 червня 2014 року – Голова Національного банку України.

У 2007-2014 рр. – голова інвестиційної ради директорів, а пізніше – керуючий директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Інвестиційний капітал Україна”.

У 2001 – 2007 рр. працювала начальником управління ресурсів, заступником голови правління, заступником голови правління-начальником управління фінансових ринків, а пізніше – першим заступником голови правління в Акціонерному банку “ІНГ Банк Україна”.

У 1996 – 2000 рр. – керівник відділу управління ресурсами, а пізніше – керівник департаменту управління ресурсами в Акціонерному комерційному банку “Сосьєте Женераль Україна”.

Філіпп Хільдебранд – віце-голова міжнародної інвестиційної компанії BlackRock та член Глобального виконавчого комітету, член Групи тридцяти і почесний член коледжу Лінкольна в Оксфорді, член Міжнародної Консультативної ради Блаватник Школи державного управління Оксфордського університету. Очолює та здійснює контроль за діяльністю міжнародної інвестиційної компанії BlackRock, забезпечує злагодженість роботи менеджерів цієї інституції, здійснює інвестиційний аналіз та поширює результати цього аналізу серед клієнтів.

Пан Хільдебранд здобув ступінь бакалавра в Державному дослідницькому університеті Канади (University of Toronto), ступінь магістра в Інституті міжнародних досліджень у Женеві та науковий ступінь доктора філософії в Оксфордському університеті.

З 2006 по 2009 рік був членом Стратегічного комітету з питань управління державним боргом у Франції.

У листопаді 2011 року лідерами країн Великої двадцятки (G20) призначений заступником голови цієї Ради.

З жовтня 2012 року працює в міжнародній інвестиційній компанії BlackRock. До цього обіймав посаду голови компанії з розробки стратегії управління мультиактивами та посаду голови Ради Національного банку Швейцарії (SNB) до січня 2012 року. Перебуваючи на цій посаді, також виконував обов'язки директора Банку міжнародних розрахунків (БМР) та керуючого від Швейцарії у Міжнародному валютному фонді, був членом Ради з фінансової стабільності (FSB).

Також пан Хільдебранд обіймав посаду Головного інвестиційного директора швейцарського приватного банку та був партнером компанії Moore Capital Management у Лондоні.

Олександр Фарина – провідний фахівець відділу досліджень Департаменту монетарної політики та економічного аналізу Національного банку України. Водночас, працює асистентом кафедри фінансів факультету економічних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», де здобуває науковий ступінь кандидата економічних наук та PhD з фінансів. Має міжнародний досвід викладання в Університеті Бергену (Норвегія) та брав участь у програмі запрошених дослідників Інституту перехідних економік банку Фінляндії (BOFIT).

Основні наукові інтереси Олександра Фарини включають актуальні проблеми з галузі міжнародних фінансів, макроекономіки, монетарної політики, економетрики та системної динаміки. Його поточні дослідження, здебільшого, спрямовані на оцінювання ефекту перенесення зміни обмінного курсу на інфляцію, насамперед, в Україні та її основних торгівельних партнерів.

Пан Янссон народився 22 грудня 1966 року. Одружений, має двох дітей. Вільно володіє шведською, англійською, німецькою та французькою мовами.

Трудова діяльність

2012 р.-: заступник Голови та член Правління Національного банку Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

2010-2011 рр. – директор Департаменту грошово-кредитної політики, Національний банк Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

2006-2010 рр. – державний секретар з питань економічної та міжнародної політики, Міністерство фінансів, Стокгольм, Швеція.

2003-2006 рр. – заступник директора Департаменту грошово-кредитної політики, Національний банк Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

2001-2003 рр. – заступник директора Департаменту макроекономіки та прогнозування, Національний інститут економічних досліджень (КІ), Стокгольм, Швеція.

2000-2001 рр. – заступник директора Департаменту економіки, Національний банк Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

1996-2000 рр. – начальник відділу макроекономічного аналізу, Національний банк Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

1995-96 рр. – запрошений науковий співробітник Національного інституту економічних досліджень, Стокгольм, Швеція.

1995-96 рр. – секретар Економічної ради Швеції (Ekonomiska rådet), Стокгольм, Швеція.

1995-96 рр. – запрошений науковий співробітник, Національний банк Швеції (Sveriges Riksbank), Стокгольм, Швеція.

1995-96 рр. – співробітник Профспілкового інституту економічних досліджень (Fief), Стокгольм, Швеція.

1989-90 рр. – економіст/ревізор, Шведські залізниці (SJ), Евле, Швеція.

Андрій Кириленко – директор Центру з питань глобальних фінансів та технологій, професор фінансів у Бізнес школі імперського коледжу Лондона з серпня 2015 року. До цього обіймав посаду професора в галузі прикладних фінансів міжнародної школи менеджменту при Массачусетському технологічному інституті (МТІ) в місті Кембридж та співдиректора Центру з питань фінансів та політики при МТІ.

З грудня 2010 року по грудень 2012 року – головний економіст американської Комісії з торгівлі товарними ф'ючерсами. На цій посаді, використовуючи сучасні аналітичні інструменти і методи, пан Кириленко зробив вагомий внесок у поліпшення здатності Комісії розробляти та впроваджувати ефективний нормативно-правовий режим на автоматизованих фінансових ринках. Андрій Кириленко очолював два підкомітети Консультативного комітету Комісії з торгівлі товарними ф'ючерсами, а також представляв цю Комісію в комітетах системних ризиків та системних даних Ради з нагляду за фінансовою стабільністю.

У 2010 році пан Кириленко отримав нагороду за видатні досягнення (найвища нагорода) від Голови Комісії з торгівлі товарними ф'ючерсами.

Здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки в Університеті штату Пенсільванія, де навчався за спеціальністю “Фінанси”.

Наукові роботи професора Кириленка, присвячені вивченню аспектів міждисциплінарної взаємодії фінансів, технології та регулювання, опубліковано в декількох експертних рецензованих журналах та відзначено нагородами.

Марчін Коласа – директор Бюро прикладних досліджень Національного банку Польщі, ад’юнкт-професор Варшавської школи економіки, член редакційної колегії журналу “Банк та Кредит”.

Пан Марчин працював у Європейському Центральному банку та відвідав Колумбійський університет у рамках Міжнародної програми наукових обмінів імені Фулбрайта.

Наукові інтереси: грошово-кредитна політика, міжнародна економіка, фактори, що впливають на економічне зростання та коливання, а також прогнозування.

Статті пана Коласа опубліковано у журналах “Гроші, кредит та банківська справа“, “Економічна динаміка та управління”, “Центральні банки“, “Прогнозування“, “Економічні дослідження“, “Міжнародні гроші та фінанси”.

Пан Iiккa Корхонен закінчив Гельсінкську школу економіки та бізнес-адміністрування за спеціальністю “Економіка”, здобув ступінь доктора наук.

З липня 1995 року почав працювати в Інституті перехідних економік, де займався дослідженням банківських і фінансових систем держав Балтії та Росії. Також Іікка Корхонен обіймав посаду наукового керівника, а з 01 жовтня 2009 року призначений головою BOFIT.

Наукові інтереси: обмінні курси та інфляція у країнах з перехідною економікою та ринками, що розвиваються.

Пан Корхонен опублікував результати своїх досліджень з питань співвідношення економічної активності у різних країнах та впливу цін на нафту на економічну активність.

Олексій Кривцов – директор Департаменту міжнародного економічного аналізу.

Здобув ступінь доктора філософії з економіки в Університеті штату Міннесота у 2004 році.

Його дослідження зосереджені на вивченні коливань ділових циклів. Особливу увагу приділено питанням грошово-кредитної політики та монетарної теорії.

Пан Кривцов зробив внесок у дослідження динаміки споживчих цін, впливу шоків грошово-кредитної політики, динаміки торгових націнок та витрат протягом ділового циклу.

Маріанна Кудляк – старший економіст Федерального резервного банку Сан-Франциско.

У 1999 році закінчила з відзнакою Львівський політехнічний національний університет за спеціальністю "Економіка”. У 2002 році закінчила з відзнакою Києво-Могилянську академію за спеціальністю "Економіка”.

У 2009 році в університеті Рочестера Маріанна Кудляк здобула ступінь доктора філософії в галузі економіки.

Наукові інтереси: макроекономіка, економіка праці та споживче кредитування.

Пані Кудляк також цікавиться питаннями циклічності витрат на використання робочої сили, зв'язками між поколіннями у кредитуванні домогосподарств та методологією обліку безробітних.

Ендрю Левін – професор економіки Дартмутського коледжу (CША), запрошений науковий співробітник Банку Канади та Міжнародного валютного фонду, обіймає посаду зовнішнього консультанта Банку Кореї.

Пан Левін здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки у Стенфордському університеті в 1989 році. Був штатним співробітником Федеральної резервної системи протягом двох десятиліть.

З 2010 по 2012 рік обіймав посаду спеціального радника Ради з питань стратегії грошово-кредитної політики та комунікацій. Після цього перейшов працювати радником у Міжнародний валютний фонд.

З 2015 року працює у Дартмутському коледжі.

Ендрю Левін має значний досвід організації взаємодії з багатьма іншими центральними банками по всьому світу: працював консультантом Європейського центрального банку, запрошеним науковим співробітником Банку Японії та Національного банку Нідерландів, надавав технічну допомогу для національних банків Албанії, Македонії та Гани. Дослідження Ендрю Левіна опубліковані в провідних економічних журналах, включаючи журнали “Американський економічний огляд”, “Європейська економічна асоціація”, “Монетарна економіка” та “Eконометрика”.

Ігор Лівшиць – ад'юнкт-професор економіки в Університеті Західного Онтаріо, проректор Білоруського науково-дослідного та навчального центру економічних досліджень. У 1997 році здобув ступінь магістра у галузі політекономії в Університеті штату Іллінойс, а у 2002 році – ступінь доктора філософії у галузі економіки в Університеті Міннесоти.

Отримав гранти від багатьох міжнародних організацій та фондів, які підтримують розвиток мистецтв, гуманітарних і соціальних наук на Заході (у 2003 та 2004 роках), а також від Ради з суспільних наук і гуманітарних досліджень Канади (у 2005, 2008 та 2015 роках) та Наглядового органу з питань банкрутств (у 2011 році).

Пан Лівшиць також обіймав посаду позаштатного наукового консультанта в університеті штату Арізона, Федеральному резервному банку Філадельфії, Коледжі імені Карла Альберта в Турині та Університеті Помпеу Фабра в Барселоні.

На запрошення Київської школи економіки та Міжнародної школи економіки в Тбілісі викладав навчальні курси у цих навчальних закладах.

З 2005 по 2009 рік – обіймав посаду наукового співробітника Канадського інституту перспективних досліджень.

Ігор Лівшиць – автор багатьох наукових праць, серед яких найбільш визначними є наукові дослідження проблем банкрутств фізичних осіб та споживчого боргу. Наукові праці, написані у співавторстві з Дж. Макгі та М. Тертілтом, опубліковані у журналах “Американський економічний огляд”, “Американський економічний журнал з питань макроекономіки” та “Економічні дослідження”. Статтю (у співавторстві з Н. Коврижнихом) подано до друку в журнал “Міжнародний Економічний Огляд”.

Інші наукові інтереси доктора Лівшиця: суверенний борг та дефолт, політична економія, інвестиції в людський капітал, а також питання економічного зростання та розвитку, що знаходять своє відображення в наукових працях та інших наукових статтях, опублікованих у журналах “Монетарна економіка”, “Економічна теорія” та інших наукових виданнях.

Бартош Маков’як – старший економіст відділу досліджень грошово-кредитної політики Європейського центрального банку. Здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки в Єльському університеті та ступінь бакалавра мистецтв у галузі економіки в Амхерст-коледжі.

Наукові дослідження з питань макроекономіки та монетарної економіки опубліковані в журналах “Американський економічний огляд“, “Огляд економічних досліджень”, “Монетарна економіка” та ін.

Емма Мерфі – керівник відділу комунікацій зі стейкхолдерами та стратегії Банку Англії з 2014 року.

Пані Мерфі також брала активну участь у розробці першого трирічного Стратегічного Плану Банку Англії. Пошук професіоналів, дослідження, обробка даних та прозорість належали до сфери її відповідальності.

Пані Мерфі працює в Банку Англії з 2002 року. За час роботи в Банку Англії працювала на різних посадах, брала активну участь у процесі приєднання Органу пруденційного нагляду до Банку Англії у 2013 році та створенні першого Комітету фінансової політики, проводила аналітичні дослідження з питань фінансової стабільності та ринків.

До переходу на роботу в Банк Англії працювала страховим андеррайтером протягом семи років.

Джон Мюррей нещодавно вийшов на пенсію з посади заступника керуючого Банку Канади. Як спеціаліст у галузі глобальної макроекономіки доктор Мюррей понад 35 років представляв Канаду в Міжнародному валютному фонді, групах країн Великої сімки та двадцятки, а також в Організації економічного співробітництва і розвитку. Як член Ради керуючих Банку Канади, брав участь в ухваленні рішень з питань грошово-кредитної політики, стабільності фінансової системи та інших стратегічних питань.

Доктор Мюррей здобув кваліфікаційний ступінь бакалавра комерції в Канадському університеті Квінз, а також ступінь магістра та доктора філософії в галузі економіки у Прінстонському університеті. До того як розпочав працювати у Банку Канади займався науковою діяльністю та викладав в Університеті Британської Колумбії, Університеті Північної Кароліни та Прінстонському університеті.

На сьогодні Джон Мюррей – ад’юнкт-професор у Канадському університеті Квінз та старший науковий співробітник інституту C. D. Howe.

Тимофій Милованов - виконуючий обов'язки Президента KSE.

Тимофій Милованов отримав ступінь магістра економіки в Київській школі економіки у 1999 році. В 2004 році отримав ступінь PhD з економіки в Університеті Вісконсин-Медісон, викладав в Університеті Бонна, Університеті штату Пенсильванія, Пенсильванському університеті та Університеті Піттсбурга. Дослідження Тимофія в галузі теорії ігор, теорії контрактів та інституційного дизайну були опубліковані в провідних міжнародних наукових журналах, таких як “Review of Economic Studies” та “Journal of Economic Theory”.

Тимофій є співзасновником VoxUkraine – організації, що об’єднує групу глобальних економістів, які працюють над проблематикою політики в Україні. Тимофій є членом Міжнародної академічної ради KSE протягом останніх кількох років.

Антон Наков – старший економіст відділу досліджень з питань грошово-кредитної політики Європейського центрального банку з 2013 року. До цього працював економістом у Банку Іспанії та був членом Ради Керуючих Федеральної Резервної Системи.

У 2007 році здобув ступінь доктора наук у галузі економіки в Університеті Помпеу Фабра.

Наукові інтереси: кількісні моделі загальної рівноваги макроекономіки.

Антон Наков завжди приділяв особливу увагу питанням грошово-кредитної політики, вивчаючи вплив нульової нижньої межі на номінальні процентні ставки грошово-кредитної політики, зв'язок між цінами на нафту та макроекономікою, а також дію трансмісійного механізму грошово-кредитної політики в моделях ціноутворення, що залежить від стану економіки.

Алекс Нікольсько-Ржевський – ад’юнкт-професор, володар кількох грантів на проведення наукових досліджень.

Пан Алекс здобув ступінь доктора наук у галузі економіки в Університеті Х'юстона, ступінь магістра в галузях фізики та економіки в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова та Київській школі економіки/EERC.

Наукові роботи опубліковано в журналах “Монетарна економіка“, “Гроші“, “Кредит і банківська справа“, “Макроекономічна динаміка” та ін.

Результати наукових досліджень Алекса Нікольсько-Ржевського представлені на розгляд Конгресу США.

Моріс Обстфельд – економічний радник, директор департаменту досліджень Міжнародного валютного фонду (з вересня 2015 року), професор економіки на кафедрі, заснованій у 1958 у Каліфорнійському університеті, Берклі (наразі перебуває в академічній відпустці), член Виконавчого комітету, Економетричного товариства та Американської академії мистецтв і наук.

У 1991 році отримав запрошення працювати у Каліфорнійському університеті на посаді професора. З 1998 по 2001 рік – очолював кафедру економіки. До цього працював у Колумбійському університеті (1979-1986 рр.), університеті Пенсільванії (1986-1989 рр.), а також у Гарварді (1989-90 рр.). З липня 2014 року по серпень 2015 року – член Ради економічних консультантів при президенті США Обамі. З 2002 по 2014 рік – працював почесним радником Інституту грошово-кредитних та економічних досліджень при Банку Японії.

Здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки в Массачусетському технологічному інституті в 1979 році після закінчення Університету Пенсільванії (ступінь бакалавра, 1973 рік) та Королівського коледжу Кембриджського університету (ступінь магістра, 1975 рік). Пан Обстфельд також обіймав посаду заступника Голови Американської економічної асоціації, консультував та викладав у МВФ, а також у багатьох центральних банках по всьому світу.

Доктор філософії Моріс Обстфельд прочитав цикл лекцій, включаючи щорічну лекцію імені Ричарда Т. Елі в Американській економічній асоціації, меморіальну лекцію імені Л. К. Джха в Резервному банку Індії, а також меморіальну лекцію імені Франка Грема в Прінстоні.

Пан Обстфельд – володар премії імені Тьяллінга Купманса, що присуджується Тілбурзьким університетом, премії імені Джона фон Неймана, що присуджується Коледжем перспективних досліджень імені Ласло Райка (Будапешт), призу імені Бернхарда Хармса, що присуджується Кільским інститутом та багатьох інших нагород; співавтор двох провідних підручників з міжнародної економіки: “Міжнародна економіка” (10-е видання, 2014 рік, співавтори Пол Кругман та Марк Меліц), “Основи міжнародної макроекономіки” (1996 рік, співавтор Кеннет Рогофф), автор понад 100 наукових статей, присвячених валютним курсам, міжнародним фінансовим кризам, глобальним ринкам капіталу, а також грошово-кредитній політиці.

З листопада 2014 року обіймає посаду заступника Голови Національного банку України.

З квітня до листопада 2014 року – директор Департаменту стратегії та реформування банківської системи і члена Правління Національного банку України.

У 2006 – 2014 рр. працював у Групі УніКредит: керівником бюро макроекономічних досліджень; директором управління проектів та розвитку бізнесу ПАТ "УніКредит Банк"; був членом правління ПАТ "УніКредит Банк" (з 2010 року); в 2013 році керував процесом приєднання ПАТ "УніКредит Банк" до ПАТ "Укрсоцбанк", після завершення якого обіймав позицію директора центру забезпечення діяльності та організації ПАТ "УніКредит Банк".

У 2000 – 2005 рр. навчався в аспірантурі, працював викладачем та дослідником кафедри банківської справи Одеського державного економічного університету.

У 2000 році закінчив Одеський державний економічний університет за спеціальністю "Фінанси та кредит" та здобув кваліфікацію економіста.

Даріуш Розаті – депутат Європейського парламенту, професор Варшавської школи економіки, Вищої школи бізнесу та права Лазарського, фахівець у галузі макроекономічної політики, європейської інтеграції, фінансів та міжнародної торгівлі.

Закінчив факультет зовнішньої торгівлі у Варшавській школі планування та статистики (зараз – Варшавська школа економіки (WSE).

З 1990 року – титулярний професор Варшавської школи економіки. Пан Розаті заснував Інститут світової економіки на базі Варшавської фондової біржі. 1988 - 91 рр. – директор Інституту економічних циклів та зовнішньої торгівлі. 1989 - 1993 рр. – партнер у консалтинговій компанії TKD - Ernst & Young, Польща. 1991 - 1995 рр. – керівник секції країн Центральної та Східної Європи Економічної комісії ООН для Європи в Женеві.

1995 - 97 рр. – міністр закордонних справ. 1998 - 2004 рр. – член Ради з монетарної політики. 2004 - 2009 рр. – член Європарламенту. З 1999 року Розаті – член Комітету Академії економічних наук, з 1969 року – член польського економічного товариства, з 2011 року – член аналітичного центру Брейгеля в Брюсселі. 2011 - 2014 рр. – член польського парламенту та голова комітету державних фінансів. З 2014 року пан Розаті – член Європейського парламенту.

Марко Шкреб – керівник Проекту технічної допомоги Канада-МВФ "Розбудова інституційної спроможності НБУ".

До переїзду в Київ пан Шкреб працював радником у регіональному центрі МВФ з надання технічної допомоги в місті Аккра (Гана), обіймав посаду головного економіста та спеціаліста з питань стратегії у другому за розмірами активів комерційному банку Хорватії.

Марко Шкреб розпочав свою професійну педагогічну діяльність в університеті Загреба на факультеті економіки, пройшовши шлях від асистента до ад'юнкт-професора.

Після закінчення викладацької діяльності отримав запрошення на роботу до центрального банку Хорватії, де спочатку обіймав посаду директора департаменту досліджень та статистики, а пізніше – Голови центробанку (1996 – 2000 рр.).

У 1997 році отримав щорічну нагороду за видатні досягнення та був визнаний журналом "Банкір" найкращим головою центрального банку.

З 2000 року працював консультантом Міжнародного валютного фонду та Світового банку в багатьох країнах, в основному в Південно-Східній Європі, обіймаючи посаду радника в центральних банках Албанії, Боснії і Герцеговини та позаштатного радника в Косово, Чорногорії, Грузії та ін.

У 2004-2005 рр. Марко Шкреб працював у відділі незалежного оцінювання МВФ у Вашингтоні (округ Колумбія) та викладав курс "Гроші і банківська справа" у приватному університеті в Загребі (Хорватія).

Пан Шкреб – автор багатьох опублікованих статей та книг, також редагував книги, присвячені країнам із перехідною економікою та фінансовим питанням.

З березня 2015 року обіймає посаду заступника Голови Національного банку України.

У 2007 – 2015 рр. – начальник відділу аналізу та досліджень ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”.

У 2004 – 2007 рр. обіймав посаду економіста-дослідника у представництві Міжнародного валютного фонду в Україні.

У 2002 – 2004 рр. працював науковим співробітником Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (спочатку у відділі державних фінансів, а пізніше – у відділі макроекономічного аналізу).

У 2001 – 2002 рр. обіймав посаду асистента з досліджень магістерської програми з економіки (EERC) Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

У 2002 році закінчив магістерську програму з економіки (EERC) Національного університету “Києво-Могилянська академія” та здобув кваліфікацію магістра економіки.

У 2000 році закінчив Білоруський державний університет за спеціальністю “Економічна теорія” та здобув кваліфікацію економіста, викладача економіки.

Олександр Талавера – викладач фінансів у Школі менеджменту Шеффілдського університету.

Здобув ступінь бакалавра мистецтв в Острозькій академії (Україна), ступінь магістра у Консорціумі економічної освіти та досліджень (Україна), ступінь магістра у Бостонському коледжі та ступінь доктора філософії в Європейському Університеті Віадріна (Німеччина).

Пан Талавера викладав курси з кількісних методів, корпоративних фінансів та питань у галузі фінансів.

Наукові інтереси: емпіричні корпоративні фінанси, міжнародні фінанси та економіка країн з ринками, що розвиваються.

Опублікував статті в журналах: “Порівняльна економіка”, “Міжнародні гроші та фінанси”, “Економіка малого бізнесу”, а також “Банківська справа та фінанси”.

Лінда Тезар – професор економіки в Департаменті економіки Мічиганського університету, науковий співробітник Національного бюро економічних досліджень та позаштатний науковий співробітник Департаменту досліджень Міжнародного валютного фонду, позаштатний член Ради керуючих Федеральної резервної системи, а також Федерального резервного банку в Міннеаполісі, член Консультативної ради Карнегі-Рочестер конференції з питань державної політики (Carnegie-NYURochester Conference on Public Policy), член Колегії редакторів економічного огляду МВФ та відповідальний редактор “Європейського економічного огляду”.

У 1990 році Лінда Тезар здобула ступінь доктора філософії в Рочестерському університеті та протягом семи років працювала в Університеті Каліфорнії (Санта-Барбара).

З 1997 року пані Тезар працювала на факультеті в Мічигані.

З 2007 по 2011 рік – очолювала Департамент економіки.

Протягом 2014-2015 років професор Тезар обіймала посаду старшого економіста в Раді з економічних питань.

Також Пані Тезар працювала у складі Наукової Консультативної ради при Федеральному резервному банку Чикаго.

У своїх дослідженнях професор Тезар зосереджується на міжнародних фінансах, приділяючи велику увагу: питанням міжнародної трансмісії ділових циклів та фіскальної політики; перевагам від глобального розподілу ризиків; спрямуванню потоків капіталу на ринки, що розвиваються; впливу валютних ризиків; міжнародній конкуренції у сфері податкової діяльності та борговій кризі в єврозоні.

Результати дослідження професора Тезар опубліковано в “Американському економічному огляді” (American Economic Review), журналі “Міжнародна економіка”(International Economics), “Огляді економічної динаміки” (Review of Economic Dynamics) та у журналі “Монетарна економіка” (Monetary Economics).

Пан Тума – позаштатний член Інституту економічних досліджень на факультеті соціальних наук Карлового університету (читає лекції з питань грошово-кредитної політики та фінансового регулювання), член вчених рад Чеського технічного університету (ČVUT) та Університету Південної Чехії, Академії виконавських мистецтв у Празі, Університету економіки в Празі, член ради Фонду “CERGE-EI”, Ради директорів Англійського коледжу в Празі, Наглядової ради “Výbor DOBRÉ Vule” – Фундації Ольги Гавлової, член Чеського економічного співтовариства, президентом якого був у 1999-2001 роках.

Зденек Тума народився в 1960 у м. Чеське Будейовіце. Закінчив Університет економіки в Празі, а пізніше – аспірантуру в Чехословацькій Академії Наук.

У 1990-х роках працював головним економістом у компанії “Patria Finance” та інвестиційному банку.

У 1998 році перейшов працювати до Європейського банку реконструкції та розвитку, а згодом став членом Ради директорів.

На початку 1999 року пана Зденека призначено заступником голови Національного банку Чехії.

З грудня 2000 року до 2010 року Зденек Тума обіймав посаду голови Національного банку Чехії. Перебуваючи на цій посаді, пан Тума представляв Національний банк Чехії, в Європейському центральному банку, Міжнародному валютному фонді та Банку міжнародних розрахунків. Після цього став партнером в аудиторській та консультаційній компанії “KPMG” (Чеська Республіка), зосередившись на наданні консультаційних послуг у фінансовому секторі.

До заснування фірми у 2009 році разом із невеликою групою провідних макроекономістів у Празі Девід працював у Міжнародному валютному фонді.

Працюючи в МВФ, пан Вавра консультував десятки центральних банків по всьому світу з питань грошово-кредитної політики. Також працював радником Голови Національного банку Чехії під час фінансової кризи, запровадив систему аналізу та прогнозування на основі використання моделей для чеської економіки.

Пан Вавра допоміг декільком центральним банкам перейти до гнучкого режиму валютного курсу та запровадити інфляційне таргетування.

Протягом своєї кар'єри пан Вавра постійно співпрацював з Економічним інститутом Чеської академії наук, Празькою школою економіки та іншими науковими інститутами.

Здобув ступінь доктора філософії в галузі економіки.